У Луцьку запрацював автомат, який розливає мийні засоби для дому у власну тару покупців. Так можна зменшити споживання пластику, а ініціаторка, яка впровадила цей стартап, привертає увагу до використання екологічної побутової хімії.
Про це misto.media розповіла підприємиця Тетяна Татаранюк.
Торік вона зареєструвала власну торгову марку SODiUMS та почала продавати її через інтернет-магазин. А от ідея із продажем засобів на розлив виникла випадково.
«Думаю, він перший такий в Україні. Його головна мета — просвітницька. Хочу мотивувати людей скоротити використання пластику та спонукати свідомо підходити до вибору мийних засобів», — каже Татаранюк.
Автомат розміщений у супермаркеті «Салют» на просп. Соборності, 22.
Господиням вона радить використовувати дві місткості, щоб було і красиво, і з турботою про навколишнє середовище. Вдома на видному місці можна поставити красивий дозатор на мийний засіб для посуду чи прання, а під мийкою тримати «робочу» місткість, з якою періодично в автоматі набирати засоби.
Що це за продукція
За словами бізнесвумен, продукція є екологічною, тобто має знижений вплив на здоров’я людей та навколишнє середовище (легко розкладаються в природі).
Виготовляють засоби торгової марки SODiUMS на базі підприємства «Подільські екологічні системи і технології» у Вінниці.
У 2019 році цей виробник отримав сертифікат Центру екологічної сертифікації та маркування» ВГО «Жива планета» (його називають «Зеленим журавликом» через зображення пташки на емблемі). Його термін дії вийшов у 2022 році.
На підприємстві пояснюють, що отримання такого документа недешеве. А повномасштабна війна та зменшення доходів не дозволяють цього зробити, тому повторну екологічну сертифікацію відклали.
Особливості рецептури цієї торгової марки:
-
поверхнево активні речовини виготовлені на основі коксової олії, олії бабасу та тростинного цукру;
-
замість синтетичних загусників — кухонна сіль або ксантанова камідь (її отримують через ферментацію цукру бактеріями);
-
замість консервантів — лимонна кислота;
-
барвники натурального походження (такий використовують в харчовій технології);
-
ароматизатор ідентичний натуральному;
-
гель для прання не містить фосфатів. Замість них — сіль органічних кислот (натрієва сіль лимонної кислоти тобто цитрат натрію);
-
засіб для миття унітаза не містить агресивної соляної кислоти. Замість неї — органічна рослинна щавлева кислота, яка виготовляється із щавлю, шпинату, ревеню.
Тетяна закінчила Севастопольський національний університет ядерної енергетики та промисловості (спеціальність — «Хімічні технології»). Працювала на хімічних підприємствах в Україні та за кордоном.
«Побутова хімія може бути безпечною, хотілось це показати людям власним прикладом. Так прийшла до ідеї відкрити власну справу», — розповідає вона.
Спільно з головним технологом «Подільських екологічних систем і технологій» розробила рецептуру побутових засобів. А на закупівлю обладнання їй вдалось залучити 150 тис. грантових коштів від держави.
Читайте ще
Як клімат змінює людину, або Чому спека може збільшити агресивність
Як вибрати екологічну продукцію
Існує міф, що екологічна побутова хімія не настільки ефективна у порівнянні зі звичайною. Екохімія цілком виконує свої завдання — очищає і при цьому безпечна для здоров’я і природи, додає Наталія Козбур.
Щоб зрозуміти, що є справді екологічним продуктом, покупець повинен аналізувати маркування. Йдеться передусім про складники та сертифікати, каже екологиня, експертка з питань охорони довкілля, розробниця екологічної документації Наталія Козбур.
Перевіряти потрібно повний склад (екологічні виробники зазвичай вказують всі компоненти, нічого не приховують)
Ознаки екологічної побутової хімії:
-
містить натуральні компоненти, до прикладу: ефірні олії, соду, рослинні поверхнево-активні речовини;
-
гіпоалергенні (не викликають подразнення шкіри чи слизових);
-
мають безпечні залишки на поверхнях (особливо важливо у домівках з дітьми або тваринами);
-
біорозкладність (і: на упаковці можуть бути такі вказівки: 100% biodegradable», «швидко розкладається в природі», «безпечний для ґрунту»);
-
матеріал, з якого зроблена упаковка, перероблений чи придатний до переробки;
Наявність міжнародних сертифікатів:
Найчастіше логотип сертифіката розміщується на фронтальній або зворотній стороні упаковки або на сайті (копії сертифікатів, їх номери для перевірки, посилання на сайт сертифікуючого органу).
Приклади логотипів:
-
EU Ecolabel ;
-
Ecocert ;
-
Nordic Swan або Скандинавський лебідь ;
-
Blue Angel .
Про відповідність українським стандартам свідчить така інформація:
-
ДСТУ ISO 14 024 (Екомаркування типу І). Це державний стандарт, гармонізований із міжнародним стандартом ISO 14 024;
-
локальні маркування — внутрішні українські сертифікати, видані приватними компаніями або асоціаціями, до прикладу, «Зелений журавлик» від ВГО «Зелена планета». До слова, перевірити, чи має підприємство такий сертифікат, можна за посиланням.
Це національні знаки довіри. Але оскільки вони не мають міжнародного визнання, то для експорту українські бренди часто паралельно отримують EU Ecolabel, Ecocert чи Nordic Swan, щоб бути конкурентними, зауважує експертка.
Як не потрапити на «greenwashing»
«Greenwashing» (зелений камуфляж, «екологічний обман») — поширене явище в сфері побутової хімії. Зустрічається у випадках, коли виробник позиціонує свій товар як «еко», «натуральний», «біо», але насправді він не відповідає екологічним стандартам.
Основні ознаки greenwashing:
-
розмиті формулювання. Написи типу: «еко-засіб», «біо-формула», «натуральна свіжість», «зелений продукт» — без жодного підтвердження (сертифіката).
-
власні «еко-логотипи». До прикладу, на упаковці намальований вигаданий «зелений листочок», «планета», «сонечко», «крапля води» тощо, але без пояснення походження або посилання на офіційний сертифікат;
-
приховування складу. Ековиробники не ховають інгредієнти;
-
надто загальні заяви. До прикладу, «без фосфатів», але з хлором і агресивними ПАР чи з синтетичними ароматизаторами й барвниками. Оцінювати продукт варто у комплексі;
-
орієнтація тільки на упаковку: картон, зелений колір, листочки, але склад агресивний. Зовнішній вигляд упаковки — не гарантія екологічності.
Чого не повинно бути в екохімії:
-
фосфатів ;
-
хлору та хлорвмісних сполук ;
-
SLS / SLES (лаурилсульфат натрію, лауретсульфат натрію) ;
-
синтетичних ароматизаторів та барвників ;
-
формальдегіду та фенолів ;
Виробники їх використовують для масової хімії, бо вони дешеві, швидко діють, дають маркетингові ефекти (піна, блиск, «сильний запах чистоти»).
Джерело: https://misto.media/news/ekonomika/2316-u-lutsku-vstanovyly-avtomat-z-rozlyvu-pobutovoyi-khimiyi
Прокоментувати post